«Молоко і мед» Рупі Каур — поетична збірка, що понад 100 тижнів трималася в списку бестселерів The New York Times і стала одним із символів сучасної поезії. Обкладинки обох видань — контрафактного й офіційного — виглядають майже ідентично: той самий чорний фон, та сама графіка бджіл. Але варто відкрити картку товару, і різниця стає разючою.
«Асистент» Тесс Ґеррітсен — продовження світового бестселера «Хірург» і друга книга серії про детективку Джейн Ріццолі. І знову той самий «видавець», якого ми вже викривали раніше: під назвою Snowdrop продається книга, на яку ця компанія не має жодних прав, — в Україні творами Тесс Ґеррітсен легально займається лише КСД (Клуб Сімейного Дозвілля).
«Привид опери» Ґастона Леру — готичний роман, що понад століття надихає режисерів і композиторів, і сам текст твору вже давно є суспільним надбанням. Але конкретний український переклад, редактура й оформлення видання — це робота живих перекладачів і видавництв, а не щось, що можна взяти й передрукувати без дозволу.
«Колгосп тварин» Джорджа Орвелла — одна з найвідоміших алегоричних повістей XX століття, і, як і у випадку з «Портретом Доріана Ґрея», авторські права на сам текст в Україні вже не діють: Орвелл помер 1950 року, і з 2021-го твір перейшов у суспільне надбання. Саме тому книгу легально випускають одразу шість українських видавництв — і водночас це простір, де контрафактні продавці почуваються найвільніше.
«Таємнича історія Біллі Міллігана» Деніела Кіза — один зі світових бестселерів документальної прози про дисоціативний розлад особистості, і саме тому книга стала мішенню для книжкового піратства. Обкладинки цього разу настільки схожі, що відрізнити їх на око практично неможливо — рішення лише в даних картки товару.
«Ті, що співають у терні» Коллін Мак-Каллоу — масштабна родинна сага обсягом майже 900 сторінок, тому саме на неї орієнтуються продавці контрафакту: скоротити такий об'ємний текст і видати за оригінал значно вигідніше, ніж короткі книги. Але цей випадок виявився ще показовішим, ніж здавалося на перший погляд.